I’m gonna die another day
(новые слова для Мадонны)
Мадонна выучить слова
Про Джеймса Бонда не могла,
И пела лишь один припев:
«I»m gonna die another day». (далее…)
Правильний дайрекшн
Канадська українська мова
Як часом втрапиш ти до сіті,
То їдь лише по централ стріті,
І десь на корнері одному
Побачиш синього стовпа.
То мої тато малювали,
Щоби в окрузі люди знали,
Що те бунгалов з гаражем
Є хата маляра Петра. (далее…)
Туга
Жалібно сопілонька заграє
І про край далекий нагадає.
Скотиться сльоза з моїх очей
В темряву недоспаних ночей… (далее…)
Я плела вінок з весняних квітів
Я плела вінок з весняних квітів,
Щоб тобі його подарувати.
Та зів»яли квіти дуже швидко.
Де ж я зможу інших назбирати? (далее…)
Безладдя
Як важко жити у безладді,
Коли закон лиш на папері,
Коли бездарності при владі,
Й крадуть усі, кому не лінь.
Як важко вірити в порядність
Тих крадіїв, що нами правлять.
Суспільство втратило гуманність
І верх бере жорстокість й злість.
Зневірена душа (пісня)
1. Ти давно вже спокою не маєш,
І жінкам не віриш. Не кохаєш.
Та один не хочеш буть щоночі
Й заглядаєш в кожні гарні очі.
І в них затишку і щирості шукаєш,
Ніжно цілувати їх бажаєш,
Але рани не загоїлись старі.
Ще тривожать спогади сумні. (далее…)
Метелик
Ти говорив мені, що ти самотній,
що затишку не мав в своїй душі,
що бачив стільки лиха і неправди,
й в усьому були винні лиш жінки. (далее…)
Прощатися вже час…
Прощатися вже час, а я не можу
Сказати «До побачення» тобі,
Стараюсь бути сильною і сльози
Приглушую у собі в глибині.
Прощатися вже час, а я не хочу
Іти від тебе, наче назовсім.
І з сумом-жалем дивлюся у очі,
Шукаючи колишніх почуттів.
Ця мить така важлива і нестрепна,
Вона вартує все моє життя.
Іти вже час, а я стою ще вперто,
Бо потім вже не буде вороття.
Не знаю, що ти думаєш про мене.
Та чи потрібні ще якісь слова?
Бо час прощатися, бо час іти від тебе…
І плаче, розривається душа…
Соло одинака Коляна
Ось і ніч вже минає, але сну більш не має,
І самотній ліхтар мерехтить.
Я лежу та й гадаю, що від цього втрачаю,
Коли поруч ніхто не лежить.
П’ю духмяну я каву, їм солодкі банани,
І сьогодні нікуди не йду.
Вчора була забава, мав красуню смугляву,
Та таких я дівчат не люблю.
Хочу мати кохану, і солодку й бажанну,
І цнотливу, мов рання роса,
Хочу перса ласкати, губи їй цілувати,
Щоби завжди моєю була.
Я, як Гамлет, вагаюсь, сам у себе питаюсь,
Чи кохання для мене святе?
Почуттів не лякаюсь, просто я намагаюсь
Відповісти відверто на те.
Від жінок я стомився, я в душі застудився.
Я спокійно давно не живу.
І від справ натрудився, від грошей заробився,
Не любимий і сам не люблю.
Маю друзів багато, і машину, і хату.
Маю все – але то є ніщо.
Бо я прагну кохати, хочу щастя я мати.
Але хто зрозуміє це, хто?
Ось і ранок надворі, одягаюсь поволі,
Хоч сьогодні нікуди не йду…
Що солодше за волю? Що чекати від долі?
Де й коли я кохану знайду?
Разговор с однофамильцем
Ночь…Мне не спится… Я включаю компьютер, хотя не знаю зачем, ибо глаза и так сонные, слезящиеся. Мелькают буковки, строчки, графика, идет загрузка сайта. Может проверить почту? Но кто мне напишет среди ночи?… (далее…)
Письма со Святой Земли
Александр Плитницкий — Елена Березовская
Письма со Святой Земли
Июльское канадское утро, весьма прохладное в этом году. И я, в своем «рабочем» уголке, уютном и тихом, под открытым небом – любуюсь восходящим солнцем. Аромат цветущих лилий, радостное щебетание воробьев, шелест листьев – мир и покой утреннего блаженства. О чем еще можно мечтать? (далее…)
Опьянение, подаренное судьбой
— Валюша! – закричала от радости Анюта, открывая дверь своей подруге.
– Проходи, милая! Сколько же мы с тобой не виделись! (далее…)
Комментарии