Ось і ніч вже минає, але сну більш не має,
І самотній ліхтар мерехтить.
Я лежу та й гадаю, що від цього втрачаю,
Коли поруч ніхто не лежить.
П’ю духмяну я каву, їм солодкі банани,
І сьогодні нікуди не йду.
Вчора була забава, мав красуню смугляву,
Та таких я дівчат не люблю.
Хочу мати кохану, і солодку й бажанну,
І цнотливу, мов рання роса,
Хочу перса ласкати, губи їй цілувати,
Щоби завжди моєю була.
Я, як Гамлет, вагаюсь, сам у себе питаюсь,
Чи кохання для мене святе?
Почуттів не лякаюсь, просто я намагаюсь
Відповісти відверто на те.
Від жінок я стомився, я в душі застудився.
Я спокійно давно не живу.
І від справ натрудився, від грошей заробився,
Не любимий і сам не люблю.
Маю друзів багато, і машину, і хату.
Маю все – але то є ніщо.
Бо я прагну кохати, хочу щастя я мати.
Але хто зрозуміє це, хто?
Ось і ранок надворі, одягаюсь поволі,
Хоч сьогодні нікуди не йду…
Що солодше за волю? Що чекати від долі?
Де й коли я кохану знайду?
Комментарии