У спілкуванні з канадським лікарем Оленою Березовською ми зупинилися на будові внутрішніх статевих органів і пов’язаних із маткою захворюваннях. Одне з них, про яке ми будемо говорити сьогодні, заслуговує на особливу увагу, бо про нього побутує чимало чуток. Йтиметься про фіброміоми матки, які спостерігаються в дуже великої кількості жінок.
Що собою становить фіброміома і чому її так бояться жінки?
Фіброміома матки — то застаріла назва, хоча до неї звикли так само, як до ерозій шийки матки. Точніша її назва — лейоміома. Лейоміома матки — найпоширеніша доброякісна гінекологічна пухлина, яка трапляється у 30 % жінок репродуктивного віку. Залежно від місця розміщення фіброматозних вузлів відносно стінки матки, розрізняють субсерозну (поверхневу), інтрамуральну (внутрішньом’язову) та субмукозну (внутрішню) лейоміому матки. Розміщення фіброматозних вузлів необхідно знати тому, що це важливий ключ для діагностики та вибору методу лікування, якщо таке потрібне. Бояться фіброміоми наші жінки лише тому, що одразу по виявленні (найчастіше під час УЗД) їм пропонують гормональне лікування чи хірургічне втручання, зазвичай із видаленням матки. А чи доцільно пропонувати лікування, коли немає скарг і фіброматозні вузли невеликих розмірів? Важливе запитання. На жаль, переважно саме його й не обговорюють.
Як жінка може розпізнати, що у неї є лейоміома матки?
У більшості випадків перебіг лейоміоми матки безсимптомний, тому більшість жінок гадки не мають, що в них є (чи були) фіброматозні вузли. Їх виявляють на УЗД зовсім випадково. Найпоширенішою ознакою є нерегулярна маткова кровотеча, часто за наявності субмукозних вузлів. Іноді жінки відчувають біль унизу живота, особливо у випадках дегенеративних змін фіброматозних вузлів. Розлади роботи кишечника та сечового міхура теж можуть бути спричинені лейоміомою. Якщо фіброматозні вузли дуже значних розмірів, то в украй рідкісних випадках вони можуть призвести до розвитку часткової кишкової непрохідності чи закупорення сечоходів. У деяких жінок із великими фіброматозними вузлами під час УЗД можуть знаходити розширені ниркові миски, однак залежності між лейоміомою та захворюваннями нирок не знайдено.
Чому буває лейоміома матки?
Чіткої відповіді на це запитання немає досі. Найчастіше зростання вузлів спостерігається в жінок передклімактеричного віку, що пов’язано з коливаннями рівнів гормонів — вони то зростають, то спадають, але загалом рівні поступово знижуються. Власне такі перепади гормональних рівнів провокують ріст фіброматозних вузлів. Також під час вагітності під впливом зміни гормонального фону і росту рівнів майже всіх гормонів, спостерігається ріст фіброматозних вузлів, що в більшості випадків — тимчасове явище. Звичайно, спадковий фактор також причетний до появи лейоміоми, бо в багатьох сім’ях фіброматозні вузлики знаходять у жінок різних поколінь (бабуся, мати, донька).
Що робити жінці, якщо в неї виявили лейоміому?
В основному жінки гадки не мають, що в них є фіброматозні вузлики, тому ні на що не скаржаться. То чи є зміст втручатися й нав’язувати якесь обстеження та лікування? Підхід завжди індивідуальний. Немає скарг і розміри фіброматозного вузла невеликі — спостереження і нічого більше. Спостереження включає періодичні (переважно 1 раз на рік) УЗД. Якщо з’являються скарги, тоді приймається рішення про дообстеження та лікування. Зайве лікування на фоні доброго самопочуття жінки непотрібне. Також дуже важливо звертати увагу на вік жінки. Найчастіше лейоміоми виявляють у період, коли жіночий організм готується до менопаузи, тобто після 45 років. У таких випадках доцільно обстежувати жінку без зайвого втручання, бо з настанням клімаксу майже в усіх жінок вузли регресують, тобто значно зменшуються у розмірах і можуть навіть щезнути.
А що робити жінкам молодого віку?
Знову ж таки в основному лейоміоми не несуть аніякої шкоди жінці. Запитання, напевно, цікавить тих, хто планує вагітність. Бо почасти жінок залякують, що фіброматозні вузли перешкоджають зачаттю дитини й виношуванню вагітності. Та це лише страхи. Більшість вузликів розміщені субсерозно, тобто поза порожниною матки, поза ендометрієм, тому не деформують порожнину матки, не заважають зачаттю і виношуванню вагітності. Те саме стосується навіть вузлів досить великих розмірів, якщо вони знаходяться поза порожниною матки. Субмукозні вузли також в основному не впливають на зачаття й вагітність, якщо вони невеликих розмірів, не перекривають просвіт у маткових трубах, а також не ростуть у районі внутрішнього зіву шийки матки. Тому видалення фіброматозних вузлів у жінок, які планують вагітність, найчастіше буде зайвим, окрім рідкісних випадків, коли видалення може покращити шанс запліднення чи виношування.
Тож повторю, що лікування лейоміом має бути індивідуальним і заснованим на симптоматиці, розмірах і швидкості росту пухлини, її розміщенні, бажанні жінки вагітніти, і низці інших факторів. У більшості жінок лейоміома матки не супроводжується симптомами та не впливає на функціонування жінки, тому лікування не потребує.
Зараз на Україні мода «підвищувати імунітет». Чи може жінка з лейоміомою приймати біо- та імуностимулятори?
Більшість біостимуляторів і стимуляторів імунної системи можуть провокувати зростання доброякісних пухлин, тому повинні прийматися дуже обачно після ретельного ознайомлення з приписами та протиприписами до їх застосування. Це стосується й низки фізіотерапевтичних процедур, які роблять, передовсім, у нижніх відділах живота й попереку. І сауна, й парова лазня призводять до нагрівання тіла, а тому можуть спровокувати зростання фіброматозних вузлів і погіршити симптоматику (посилити кровотечу).
Чи потрібно видаляти матку в жінок із лейоміомою?
Будь-яке лікування лейоміом має починатися з консервативних методів лікування. Видалення матки, гістеректомія, була колись найпоширенішим методом лікування симптоматичних лейоміом, однак з огляду на появу гормональних препаратів цей вид хірургічного лікування застосовується лише за суворими приписами. До таких приписів відносяться швидке зростання фіброматозних вузлів, особливо в період менопаузи, коли лікар повинен запідозрити злоякісні зміни у вузлі. Жінкам із розмірами матки менше 12 тижнів гістеректомію не роблять. Також, для жінок, які планують вагітність, такий вид хірургічного лікування не терміновий. Перед операцією гістеректомії необхідно виключити рак ендометрію, тому таким хворим мають зробити біопсію ендометрію. Операція з видалення фіброматозних вузлів називається міомектомією. Залежно від розміщення вузлів і їхніх розмірів видаляти лейоміому можна лапаротомічно, лапароскопічно та гістероскопічно. Лапаротомічна міомектомія — це порожнинна операція, частиною якої є розтин передньої стінки живота й черевної порожнини. Цей вид хірургічного лікування провадять під загальним знеболенням (наркозом). Це органозбережна операція, яка дозволяє видалити міоматозні вузли поза маткою чи в її стінці.
Наскільки вдалим є хірургічне лікування?
Рівень рецидивів залежить від багатьох факторів, серед них вид операції. У 15 % жінок після лапаротомічного видалення фіброматозних вузлів, коли розрізають живіт, відбувається зростання вузлів протягом 5‑10 років після операції.
Рецидиви після лапароскопічного видалення фіброматозних вузлів трапляються частіше: у 33 % жінок протягом 2 років. Під час діагностичної гістероскопії можна видалити фіброматозні вузли в порожнині матки (субмукозні вузли). Рівень повторного зростання лейоміом після гістероскопічної міомектомії складає приблизно 15‑30 % протягом 3 років. Таким чином, у середньому після хірургічного видалення вузлів рецидиви трапляються в до 30% випадків.
Які нові види хірургічного лікування лейоміом є в сучасній медицині?
Міолізис — це лапароскопічне руйнування фіброматозного вузла енергією (електричною, лазерною), а також за рахунок купирування доставки крові до вузлів. За відсутності кровопостачання розміри фіброматозних вузлів зменшуються. Такий вид операції ефективний, коли розміри вузлів не перевищують 5 см і їх кількість не більше чотирьох. Часто міолізис поєднують із гормональним лікуванням.
Я чула, що тепер популяризується якась нова операція на маткових судинах? Наскільки вона ефективна?
Правильна назва такого виду хірургічного лікування — селективна оклюзія (закупорка) артерії матки. Це новий вид лікування (у практиці не більше 15 років) і в більшості країн знаходиться на стадії дослідження. Виконують таку операцію, катетеризуючи та емболізуючи артерії матки, і схвалюють її, в основному, хірурги, а не акушери-гінекологи. Після зупинки кровопостачання внаслідок штучної закупорки (емболізації) артерій матки, нерегулярні кровотечі зменшуються та зникають, розміри фіброматозних вузлів зменшуються. Даний вид хірургічного лікування потребує серйозного підходу до вибору кандидатів, і такими найчастіше є жінки, що відмовилися від інших видів видалення фіброматозних вузлів, або ж зроблені раніше операції виявилися неефективними. Така операція має чимало ускладнень, як серйозних, так і не дуже, — у 40% жінок протягом 2-14 днів.
У 10 % жінок, яким зробили емболізацію маткової артерії, розвивається тимчасова або постійна недостатність яєчників, і причина такого ускладнення невідома досі. Лікарі не рекомендують даний вид лікування молодим жінкам, що планують вагітність.
А наскільки ефективне гормональне лікування фіброміом?
Ефективність лікування залежатиме від багатьох факторів, і найперше від скарг жінки — чого потрібно позбутися і яким методом, якими препаратами. Також мають значення вік і планування вагітності. Скажімо, якщо жінка має кровотечі під час місячних, вагітність не планує, то їй можуть запропонувати звичайні гормональні контрацептиви. Чи це позбавить її фіброматозних вузлів? Ні, але зменшить кількість менструальних виділень. Якщо контрацептиви не допоможуть, можна скористатися тими ж таки препаратами, які застосовують для лікування ендометріозу і аденоміозу (про які ми принагідно поговоримо). Антагоністи гонадотропінів, які діють на рівні гіпоталамусу та гіпофізу (тобто на рівні мозку), використовують лише, коли ніщо інше з медикаментів не допомагає, жінка має кровотечі, вагітність не планує, але хоче зберегти матку. Ці препарати не можна приймати довго, вони мають досить серйозні побічні дії (бо ж діють фактично на найвищому рівні регуляції роботи жіночих статевих органів). На жаль, з листів українських жінок дізнаюся, що цими препаратами лікарі дуже зловживають і призначають як панацею кому тільки не хочеш. Адже мета такого лікування — створення штучного клімаксу, що призведе до тимчасового, проте тривалого, придушення функції яєчників. Старшій жінці, яка на порозі менопаузи, таке лікування може допомогти. А от для молодої жінки, яка ще планує вагітніть, створення штучних менопауз (аменорей) — це жорстоке знущання над її репродуктивною системою. Взагалі, я рекомендую таке правило всім жінкам, які планують вагітність: якщо ви плануєте вагітність, у вашому житті не повинно бути жодних контрацептивів, зокрема гормональних, а також препаратів прогестерону (він пригнічує овуляцію і може діяти як контрацептив), жодних схем лікування, які пригнічують роботу яєчників і створюють штучну менопаузу. Прикро бачити протилежну картину: майже всім молодим жінкам, які планують вагітніть, лікарі «регулюють» менструальні цикли гормональними контрацептивами. Це є звичайна лікарська помилка і, на жаль, надзвичайно поширена в українській медицині. Менструальним циклам буде присвячена інша розмова.
Юлія Пашковська
5 вересня 2012 р./14:07 «Новини Полтавщини»
Комментарии