Сьогодні наша розмова присвячена внутрішнім статевим органам жінки. Звичайно, охопити цю цікаву тему кількома словами неможливо, проте це ази Жіночого. Без них розуміти, як працює жіночий організм, неможливо. Тож, продовжуємо пізнання таємниць жіночого тіла.
Перш за все хочу сказати, що я не буду заглиблюватися в детальний опис будови внутрішніх статевих органів. Я наголошу на тих цікавих особливостях, про які не знає більшість жінок, та й лікарів також. До внутрішніх статевих, чи репродуктивних органів належать піхва, матка, маткові труби та яєчники. Почнемо з піхви.
Про піхву чи вагіну було непристойно говорити ще років двадцять тому, бо саме слово «піхва» сприймалося людьми як щось вульгарне, «некультурне». Проте жінки та чоловіки цікавилися не так будовою, як розмірами піхви, щоби дізнатися, чи є в них «статева сумісність». Адже чимало жінок скаржаться, що під час статевого акту вони відчувають дискомфорт, навіть біль. Тому що розміри піхви такі маленькі, що не можуть умістити статевий член у збудженому стані? А як тоді народжується через піхву дитина, діаметр голівки якої мінімум 8-9 см?
Піхва — це м’язовий орган, щось на зразок трубочки, до того ж гофрованої (у молодих жінок). Пам’ятаєте старі моделі пилососів, які мали такі гнучкі гофровані шланги? Чи такі, як у протигазах? Чому природа подбала про таку будову піхви? Тому що остання виконує важливу роль у процесі запліднення, а значить повинна вільно приймати ерегований статевий член (а тому розтягуватися та збільшуватися) і сперму, яка еякулюється саме в неї; також піхва — це пологові шляхи, через які народжуються діти. А ще піхва виконує видільну функцію — через неї з матки виводяться назовні мертві клітини ендометрію (внутрішній вистил порожнини матки) разом із кров’ю під час менструації. Це м’язовий орган із доволі тонкою, проте еластичною стінкою, яка має здатніть розширюватися та натягуватися, як повітряна кулька. Це відбувається під час збудження та пологів.
Які ж тоді розміри піхви в нормі?
Про розміри піхви ми поговоримо, скористувавшися даними VaginaInstitute. Вимірювання зовнішніх статевих органів і піхви в жінок відбувається з 1995 року і в дослідженнях взяли участь 873 613 жінок.
У незбудженому (розслабленому) стані розміри піхви складають 7-9 см у 78.34% жінок. У збудженому стані розміри піхви збільшуються до 13-19 см, і у 86.96% жінок складають 15-16 см (що дорівнює середньому розмірові збудженого статевого члена). Внаслідок пологів, особливо стрімких, народження великих дітей, розміри піхви, її еластичність, можуть змінюватися, і чутливість під час статевого акту зменшуватися. Як свідчать дослідження, розміри піхви змінюються несуттєво тільки в розслабленому стані — до 60 років її довжина збільшується на 1-2 см, але у стані збудження — майже не змінюється.
Серед чоловіків чимало розмов про те, що до вагітностей і пологів піхва за розмірами менша й «тугіша». Наскільки це правда, а не спекуляція?
Дослідження посвідчило, що в одиноких жінок розміри піхви складають 8.21 см у розслабленому стані та 16.3 см у збудженому. У заміжніх жінок, у багатьох із яких були вагітності й пологи, розміри піхви такі: 8.52 см у стані розслаблення та 16.55 см у стані збудження. Таким чином, різниця всього 2-3 мм в довжину, що доволі несуттєво. Проблема радше не в розмірах піхви, а в тому, що після пологів рельєфність її стінок дещо згладжується. Крім того, заміжні жінки, маючи досвід статевих стосунків і пологів, уміють краще розслаблюватися під час статевого акту і не стискають м’язи піхви, як це часто роблять молоді жінки без досвіду статевого життя. Саме це й не подобається чоловікам. Найчастіше, якщо користуватися певними позами й техніками сексу, відчуття та якість задоволення, зокрема оргазму, після пологів не змінюється. Крім того, є певні вправи зі зміцнення м’язів малого тазу та промежини задля покращення якості сексуального життя. У найгіршому випадку можна зробити пластику стінок піхви — хірургічного лікування опущення та випадіння стінок вагіни.
А які ще «секрети» приховує піхва?
Іще один «секрет» полягає в тому, що піхва дуже бідна на нервові закінчення, особливо больові. На певних ділянках може бути більша щільність нервових закінчень, проте далеко не в усіх жінок (наприклад,у міфічній точці G). Така обмеженість зумовлена функцією піхви — якби в ній було багато рецепторів, то статеві зносини чи пологи були б тортурами для жінок. А так піхва майже нечутлива. Скарги на свербіння, біль, дискомфорт з’являються тільки внаслідок подразнення шкіри порогу піхви (вульви) виділеннями, механічними подразниками (пеніс, інструменти, пальці, вібратор та ін.) або хімічними подразниками (мило, пральний порошок, лікарські розчини і т.д.). Однак жінка може скаржитися на біль і свербіж «усередині».
Больові відчуття можуть виникати внаслідок сильного скорочення (спазму) м’язів піхви та промежини. Понад 60% жінок відчували або відчувають біль під час статевого акту, та переважно він з’являється через недосвідченість жінок у сексуальних стосунках, погане збудження та розслаблення під час статевого акту, і дуже рідко через піхвові інфекції та запáльні процеси репродуктивної системи. Нерідко біль пов’язаний із негативною психічною налаштованістю (страх, небажання) відносно статевого акту, і м’язові скорочення контролюються свідомістю жінки. Тому найчастіше такі жінки потребують допомоги психотерапевта, сексолога, психіатра.
Багато жінок також скаржаться на виділення з піхви. Чому так буває?
Я вас здивую, але піхва не має власних залоз, тобто не продукує секрет, як це роблять залози. Всі виділення піхви повністю залежать від вироблення слизу каналом шийки матки та кровообміну в судинах, які оточують піхву. Додаються також виділення вестибулярних залоз коло входу в піхву. Під час статевого акту, а саме в процесі збудження, із залоз порогу піхви виділяється специфічна речовина, яка нагадує за складом чоловічу смегму (чоловіче шкірне сало на статевому члені).
Піхвові виділення складаються із слизового секрета, який виробляють залози каналу шийки матки, злущених клітин покривного епітелію стінок піхви та шийки матки, мікроорганізмів, які живуть у піхві, та піхвового транссудату (випоту). У струнких жінок, особливо високих, виділень більше, і вони почасти водянисті, звичайно без неприємного запаху, — це від того, що в таких жінок жирової тканини менше норми, тому кров із судин, які оточують піхву та промежину, випотіває (просочується) крізь стінку піхви швидше та в більшій кількості. В огрядних жінок із малорухливим способом життя та закрепами наявний застій крові в органах малого тазу та промежини, що теж веде до збільшення кількості виділень. Такі виділення можуть мати неприємний запах внаслідок порушення балансу мікрофлори в піхві (дисбактеріозу піхви).
Жінок часто залякують результатами мазків, бо коли не підеш на огляд, то завжди кажуть про нечистий мазок. Виходить, що піхва «брудна»? Розкажіть кількома словами, які результати вважають нормою.
Із аналізу тих результатів, які мені часто надсилають жінки, відразу видно, чи взяті вони якісно, чи ні. Власне, ніхто насправді не вчить лікарів брати матеріал (виділення) для мазків правильно. Проте навіть коли лаборант щось там і понаписував, то часом жінки в паніці, що у них виявили якісь там коки, палички та клітини грибка. До речі, ніхто за кордоном не визначає ступінь чистоти піхви, який досі визначають на Україні, бо виявилося, що всі ті ступені є нормою майже для всіх жінок. А що тоді є відхиленням від норми? Наявність збудників деяких статевих інфекцій (трихомоніаз, гонорея), а якщо говорити про бактеріальні чи культуральні посіви — то за відхилення сприймають велику кількість колоній збудників. Мене дивують деякі результати аналізів, коли в одному мазочку на флору знаходять усе, що тільки не хочеш. Чому дивує? Бо нічого, крім підробки результатів, тобто халтурництва, я не бачу — ряд мікроорганізмів потребує різних методів забарвлення та обробки матеріалу, різних середовищ для виділення, а такі як уреаплазму чи хламідію взагалі неможливо побачити у звичайному мазку.
То які ж мікроорганізми живуть у піхві в нормі?
Традиційно, багато років тому вважали, що основними жителями піхви мають бути лише палички Додерлейна з групи лактобактерій. Та з розвитком мікробіології вчені дійшли висновку, що в піхві жінки може жити до 100 видів мікроорганізмів (в основному до 5 в одної жінки, зокрема клітини грибка). 10-42 % здорових
жінок не мають лактобактерій або ж їх кількість невелика. Кожна жінка може мати свій власний набір мікроорганізмів, тому старі «норми» вмісту піхви давно не використовуються лікарями більшості країн світу. Означення «нормальності» флори враховує наявність скарг і ознак інфекційних хвороб.
Неправильна інтерпретація результатів аналізів виділень із піхви веде до того, що жінки починають широке лікування з «вичищенням» піхви майже до стерильності, яку ніколи отримати не вдається. Понад те, починають ходити лабораторіями і їхні партнери. Почасти результати обстежень взагалі абсурдні: в жінки знаходять одні статеві інфекції, а в чоловіка — зовсім інші, що маломожливо, коли обидва сексуальних партнери ведуть статеве життя без презервативів.
Найчастіше я чую, що жінок часто залякують лейкоцитозом, бо кажуть, що то ознака запалення. Що то за такий страшний діагноз?
Лейкоцитоз — то не діагноз, і ніколи ним не був, і в більшості випадків не ознака якогось запалення, навіть якщо говорити про лейкоцитоз у крові, а не тільки у виділеннях піхви. Навіть після статевого акту, коли є тертя статевого члену об стінку піхви, через деякий час у піхві збільшиться кількість лейкоцитів. Тобто, є дуже багато станів норми, коли є висока (умовно) кількість лейкоцитів (найчастіше під час вагітності — то суцільний лейкоцитоз майже в усьому).
Помилки починаються з неправильного забирання досліджуваного матеріалу. Найчастіше лікарі накладають рясну кількість виділень на скло, розмазують
їх по поверхні, але результати таких досліджень украй неінформативні. Будь-які мазки з різних точок піхви та шийки матки повинні братися окремими інструментами. Мікроскопію виділень шийкового каналу робити переважно не треба (і за кордоном найчастіше мазки на флору з каналу шийки матки не беруть), оскільки слиз шийки матки може містити величезну кількість лейкоцитів залежно від фази менструального циклу (особливо в період овуляції та перед менструацією). Під час вагітності лейкоцити грають важливу роль у формуванні шийкової пробки — тому вона біла та щільна. Цікавити лікарів мають не нормальні форми лейкоцитів, а змінені (патологічні) — поліморфно ядерні лейкоцити, кількість яких може збільшуватися під час запалення. Проте в українських лабораторіях ніхто не категоризує лейкоцити в піхві на нормальні та патологічні, а також не підраховують співвідношення лейкоцитів і клітин слизової піхви. У нормі воно складає до 10 лейкоцитів на одну епітеліальну клітину. У 10 % жінок велика кількість лейкоцитів наявна протягом тривалого періоду життя. А що чимало лікарів не знають сучасних норм, результат обстежень жінок зазвичай сумний — нескінченне лікування, спустошення її (або сімейного) гаманця, постійні звинувачення та суперечки з чоловіком або партнером про якісь «підозрілі» чи приховані інфекції, і т.д. Знайома картина?
Чи корисні спринцювання для підтримання чи відновлення нормальної піхвової флори?
Понад сто років точаться суперечки про користь і шкоду спринцювань, однак останні широкі дослідження повідчили, що спринцювання доволі небезпечні для жінки. Часті спринцювання асоціюються з запаленнями репродуктивної системи, особливо маткових труб і придатків, позаматковою вагітністю, погіршенням бактеріального вагінозу, розвитком передракових і ракових захворювань шийки матки, безпліддям і низкою інших проблем.
Часті спринцювання вимивають нормальну флору піхви, яка не встигає відновитися. Зазвичай мікрофлора піхви відновлюється за 24 години, однак часті спринцювання та застосування хімічних і протимікробних розчинів можуть призвести до вповільненого відновлення нормальної флори піхви. Струменем води піхвові мікроорганізми можуть заноситися ретроградно (нагору) в шийковий канал, порожнину матки та маткові труби, що може призвести до розвитку запáльних процесів внутрішніх статевих органів. Доведено, що жінки з піхвовим дисбактеріозом, які практикують спринцювання, частіше хворіють на запалення матки (ендометрит) і маткових труб. Спринцювання розріджує вміст піхви, роблячи його менш в’язким, а тому клітини слизової оболонки піхви стають чутливими до збудників гонореї, хламідіозу, гнійних запáльних процесів. Часті спринцювання підвищують ризик ранніх викиднів. У дівчаток-підлітків і молодих дівчат поверхня шийки матки часто вкрита циліндричним епітелієм (одним шаром клітин), тому спринцювання легко його руйнують, травмуючи струменем води та наконечниками, що веде до запалення вражених ділянок і занесенням умовно-патогенної мікрофлори та збудників, які передаються статевим шляхом. У книзі про жіноче здоров’я темі спринцювання буде присвячено більше матеріалу.
Досить цікаво. А що ви скажете про призначення препаратів лактобактерій для відновлення флори піхви?
Тут наші лікарі теж дещо перегинають палицю. Річ у тому, що є різні штами та види лактобактерій, і ті що продаються в аптеках, найчастіше нічого спільного з піхвою не мають, тобто не «приживаються» в піхві. Довгий час вважали, що лактобактерії — єдині «здорові», тобто корисні бактерії, що є в піхві та нормалізують її середовище. Однак пізніше вчені виявили, що 10-42% здорових жінок не мають лактобактерій або ж їх кількість невелика. Таким чином, створили поняття «екосистеми піхви», яка включає багато факторів, зокрема умовно-патогенні мікроорганізми, для підтримки своєї рівноваги. Є близько 135 видів лактобактерій, які можуть перебувати в піхві. Деякі їх види виробляють перекис водню, створюючи кисле середовище, і таким чином, придушують ріст нездорової флори. Звичайно в піхві живе один вид лактобактерій, але у 8% жінок їх є кілька. А тепер задумайтеся: якщо для одного жіночого організму характерний один вид бактерій, а їй пробують «увіпхнути» інший, наскільки ефективним буде таке втручання в екосистему жінки?
Дійсно, інтригуюче запитання. Адже, виходить, кожній жінці потрібен «індивідуальний набір» лактобактерій.
Саме так. А в аптеках продаються набори одного виду лактобактерій, зрідка двох видів. Наприклад, лактобактерин містить ацидофільні лактобактерії, проте цей вид живе переважно у шлунково-кишковому тракті — в ротовій порожнині та кишечнику найчастіше. Думки, що цей вид лактобактерій живе в піхві, виявилися хибними. Найчастіше в піхві «трапляється» Lactobacilluscrispatus, L. gasseri, L. jensenii, і L. Iners . Ацидофільні лактобактерії також можна знайти в піхві жінок, проте лише в поодиноких випадках (тобто, далеко не в усіх). Також виявилося, що ацидофільні лактобактерії не приживаються в піхві, якщо вводити туди їх штучно. То яка ж користь від препаратів тих лактобактерій, які в піхві більшості жінок не живуть?
Виходить, ніякої. Важко цю інформацію сприйняти позитивно, бо куди не глянь, куди не піди (маю на увазі медичні установи), то всіх нас стало модним напихати лактобактеріями. То препарати лактобактерій не потрібно приймати?
Потрібно розуміти, що здорова флора в піхві відновлюється за добу, а також відсутність лактобактерій не завжди є показником патології. Те ж саме можна сказати про таблетовані чи порошкові форми лактобактерій для кишкового дисбактеріозу. Більшість їх у людському організмі жити не можуть. А проте, це тепер модна комерція. До речі, за кордоном зробили чимало досліджень на цю тему, і виявилося, що призначення піхвових форм лактобактерій не покращує ситуацію з лікуванням дисбактеріозів піхви, як у невагітних, так і вагітних. Деякі таблетовані форми (проте не всі), які приймаються всередину та покращують стан кишкової флори також певною мірою покращують стан мікрофлори піхви. Зараз триває дослідження деяких таблетованих форм лактобактерій у вагітних. Побачимо, які будуть результати. Я завжди запитую жінок зі скаргами на порушення балансу мікрофлори піхви (дисбактеріоз), чи є в них проблеми з кишечником, і майже всі мають скарги на порушення травлення, випорожнень та інші. Якщо приймати лактобактерії, то тільки у формі кисломолочної продукції (молоко, кефір, ряженка, маслянка, сири, йогурти і т.д.)
Оскільки ви з Канади, то чи можете розповісти більше про відомий канадський йогурт, яким тепер лікують дуже багатьох українських жінок? Кажуть, що він був розроблений якимось відомим канадським професором?
Власне, цей канадський йогурт можна заносити в книгу Гінеса в розділ найсмішніших людських абсурдів за рахунок звичайного шахрайства. На ринку України він з’явився десь приблизно років 5-7 тому. Насправді ніякого відомого канадського професора, який розробив такий йогурт, немає. Це по-перше. По-друге, цей йогурт виробляється на Україні, можливо на якихось підпільних заводах. По-третє, не потрібно витрачати на нього гроші та пхати у піхву, бо він нічого не лікує. А тепер декілька серйозніших доказів. Коли я почала отримувати багато листів, де в багатоповерхові схеми лікувань входили і чудодійні канадські йогурти, які чомусь потрібно було вкладати в піхву, а не рот, то це мене не просто шокувало, але я зробила своє власне розслідування, бо ж такої дуристики в Канаді не було і немає. Виявилося, що такі собі хитрі наші люди, імігранти з Ізраїлю та України зареєстрували під сумнівною адресою (адресою квартири в російсько-єврейському районі Торонто) лише для галочки спільне українсько-канадське підприємство чи компанію (що допомагає уникати чималих податків з обох сторін). Можливо, це спільне ізраїльсько-канадсько-українське «творіння». Тож, ця компанія займається перепродажем різних товарів із країн Ближнього Сходу на Україну. І тоді багато товарів видаються як канадські. Ніхто цей йогурт в Канаді не робить, бо система ліцензування продуктів там дуже серйозна та складна, не говорячи вже про її вартість, а вивозити з Канади продукти харчування за кордон і поготів непросто. Тому я вважаю, що за створенням «канадського йогурту» стоять звичайні українські шахраї, яким вдалося обманути чималу кількість людей, а найголовніше лікарів, особливо тих, які розучилися думати або нічого не знають про лактобактерії піхви. Напевно, до цього причетні урядові особи України, коли ця схема обдурювання людей є й досі.
То виходить, що йогурти не варто приймати для покращення флори піхви?
Йогурти — дуже корисні продукти і їх потрібно вживати щодня, але в їжу! До речі, йогурт є українського походження. Відомий український, російський та французький вчений Ілля Мечніков (родом з-під Харкова), лауреат Нобелівської премїї в медицині в 1908 році, пропагував йогурт, про який знав від своїх болгарських колег, а точніше про лактобактерії, які відкрили болгарські вчені в йогурті. Він опублікував книгу «Продовження життя. Оптимістичні дослідження» того ж року, яка зажила величезного успіху в США, і власне завдяки цій книзі в Америці зацікавилися йогуртом. Тож, можливо, наші сучасні Остапи Бендери мали на увазі Мечнікова, коли приписували створення їхнього «цілющого препарату» відомому вченому. Додам, що я була на Україні вже декілька разів, і скажу вам відверто, що в українських магазинах можна знайти чимало кисломолочної продукції, якої не знайдеш ні в Канаді, ні США, ні в Європі. Тобто, вибір просто чудовий, і кращий, тому трохи заздрю, що не можу скористатися такою кількістю йогуртів, кефірів, маслянок та інших молочних продуктів. Одне мене засмучує — зі слів продавців та власних спостережень, особливим попитом українська кисломолочна продукція не користується — більшість людей харчується неправильно, зациклюючись на борошняних та м’ясних виробах. Раджу частіше вживати йогурти — щодня, і не через піхву — то марна витрата грошей. Нехай йогурт стане щоденною їжею на вашому столі.
Дуже цікаві дані. Якщо ми говоримо про таємниці, то що то за точка G, про яку ви згадували вже в нашій розмові?
Набільш модним питанням про піхву стало питання про «таємничу» точку G, і найчастіше ним цікавляться чоловіки, бо вони думають, що коли знайти цю точку, то оргазм жінці гарантовано! Так звідки взялася ця точка? Німецький лікар-гінеколог Ернст Графенберг створив внутрішньоматковий засіб і присвятив багато часу дослідженням анатомічної будови піхви та інших статевих органів жінок. У 1950 році він опублікував працю про жіночі ерогенні зони та жіночий оргазм, але вона не здобула визнання лікарів і вчених, а надто, людей без медичної освіти.
У 1980 році сексологи Джон Перрі та Беверлі Уіппл назвали ерогенну зону передньої стінки піхви G-точкою на честь німецького лікаря, або точкою Графенберга. Насправді це навіть не точка, а ділянка слизової оболонки піхви. Та мало хто читав праці цих сексологів, тому з часом усі заплуталися: а де ж вона насправді? І тут почалися нескінченні пошуки. Одні шукали по передній стінці піхви, другі по задній, а треті «копали» ще глибше в бік шийки матки, четверті ще десь. Так от, під G-точкою мають на увазі ерогенну зону, тобто чутливу до збудження ділянку жіночого тіла. Та в жінок ерогенні зони можуть бути в різних місцях, не обов’язково в області статевих органів.
Зрозуміло. І що посвідчили дослідження в цьому напрямку?
Міфи довкруги таємничої, магічної точки почали сплітатися навіть серед лікарів. Згідно одних публікацій G-точка є черговим «гінекологічним міфом», згідно інших — вона є, просто її місцезнаходження ще не вдалося визначити. Що тільки вчені й лікарі не робили, аби довести чи спростувати існування цієї точки! Знайшлися жінки-добровольці, які дозволили вивчити всі ділянки тканин своєї піхви, навіть методом біопсії, тобто забирання цих ділянок для вивчення їх будови на клітинному рівні. Вивчали нервове «постачання» піхви — мікроскопічно! І ультразвукове дослідження робили! І оргазм штучно спричинювали, і просили відповісти на безліч питань.
І ось, у лютому 2008 року знову «сенсаційне» твердження, що G-точка таки є і дає жінці можливість отримувати піхвовий оргазм. От тільки інші дані кажуть, що чимало жінок гадки не мають, у чому різниця між піхвовим і кліторним оргазмом, або змішаним, або що лікарі мають на увазі під «нормальним оргазмом» (а хіба будь-який оргазм не є нормою?) Пощастило ж чоловікам, що в них немає різних видів оргазму, і їм не доводиться задумуватися, який оргазм краще, а який гірше. Їм також не треба «длубатися» у статевому члені, щоби шукати там якісь точки. Чимало лікарів погодилися, що як ця точка й є, то вона не має нічого спільного з підвищеною чутливістю жінок до стимуляції та збудження. Дані недавніх досліджень свідчать, що стимуляція зони піхви, яку умовно називають G-точкою, під час мастурбації (самостимуляції) спричинює в мозкові появу таких самих електричних хвиль активності, як і в разі стимуляції шийки, тіла матки, клітора, а також у разі виникнення еротичних фантазій без стимуляції ділянок тіла. Таким чином, жіноче тіло, як і її свідомість, здатне породити в мозкові електричні сигнали, що й визначить її сексуальну поведінку, зокрема й стосовно чоловіка.
Отож, замість шукати таємничі точки, найкраще не гаяти на це час, а насолоджуватися статевими стосунками з коханими людьми, чи не так?
Саме так. Про це я детальніше розповідаю у новій книзі, присвяченій інтимним стосункам між людьми.
Ви розповіли стільки всього нового та цікавого про піхву, що я ніколи б не подумала, що цей жіночий орган такий особливий і важливий. Напевно, це ще не всі «секрети».
Ні, звичайно не всі. Є, наприклад, цікаві дані про значення піхви для процесу зачаття дітей. Але на цю тему поговоримо при нагоді. Наступного разу ми продовжимо розмову про внутрішні статеві органи. Ми, жіночки, виявляється, можемо щебетати про самих себе досить багато та довго, тож нехай вибачать нам чоловіки таку «балакучість». Сподіваюся, що і їм було цікаво дізнатися дещо про особливості жіночого тіла.
Юлія Пашковська
21 травня 2012 р./14:04 «Новини Полтавщини»
Комментарии