У всьому світі люди хворіють та зіштовхуються з медициною.

На свій сайт та у соцмережі я отримую напрочуд багато листів від жителів різних країн, в тому числі від співвітчизників з України, з описами своїх проблем зі здоров’ям. Читати такі листи морально важко, бо вони наповнені стражданням і болем, страхом і відчаєм.

Люди часто скаржаться на відсталість методів лікування, однак також вони потрапляють у тенета розвинутої, проте зухвало агресивної, комерційної медицини.

В усьому світі вже говорять про раціональність у виборі методів діагностики та лікування, однак у світі медичної комерції та тотальної відсталості раціональність заснована на принципі «чим більше, тим краще».

Краще для кого?

Для тих, хто на коштовних тестах, процедурах, лікуванні, медикаментах створює прибуток.

Дехто наділить такого лікаря презумпцією невинності, бо ніби ставлячи хибні діагнози, він перестраховує відсутність сучасних знань призначенням великої кількості аналізів та ліків із найкращими намірами – допомогти хворій людині, а не заради грошей.

Але хіба підвищення рівня професійних знань – це не обов’язок будь-якого спеціаліста?

Одна справа, коли неук призвів до втрати вами автомобіля або якогось електронного гаджету. Інша – коли втрачається здоров’я і людське життя, чи не так?

То ж, повертаючись до листів та повідомлень, хочу звести те, що спостерігаю в них, до певних важливих пунктів, розуміння яких допоможе уникнути зайвого обстеження та лікування.

Отже, з чим стикаються люди, що опинилися у кабінеті лікаря:

 

1. Трафаретність.

Це поняття означає сліпе наслідування загальноприйнятого або визнаного взірця, чи шаблонність.

Здається, що в медицині протоколи обстеження та лікування є взірцем трафаретності: все розписано від А до Я.

Та якби ж то дійсно лікарі користувалися такими корисними трафаретами!

Насправді трафарети зовсім інші:

  • чим більше, тим краще;
  • чим агресивніше, тим ефективніше;
  • всі так обстежують, всі так лікують;
  • наші люди зроблені із іншого тіста, тому їх потрібно обстежувати і лікувати не так, як це роблять в інших країнах світу; треба поспішати, бо у вас буде рак чи ви помрете;
  • ви – ворог власного здоров’я;
  • ви – погана мати, батько і т.д.; 
  • закордонні лікарі не гуманні і їм байдуже здоров’я людей.

Трафаретність спостерігається у всьому: погляді, поведінці, поясненні, підході до скарг хворого, призначенні обстеження та лікування.

Трафаретність перекреслює індивідуальний підхід.

Коли лікарі мають «один і той самий» підхід до кожного пацієнта, це в певній мірі підкуповує, бо «всі лікарі ставлять одні і ті ж діагнози».

То ж такі «страшні» діагнози або дійсно є, думає пацієнт, або… Власне, іншого «або» часто в думках не має, бо важко приймати за дійсність той сумний факт, що серед 100 лікарів лише один є прогресивним.

 

2. Залякування.

Кожна людина має право піклуватися про своє здоров’я так, як вона того хоче.

Право вирішувати власну долю тісно пов’язане із правом знати правду про своє захворювання і стан здоров’я.

Але чомусь до сих пір в українській системі охорони здоров’я існує залякування тими захворюваннями, яких не існує, чи тими, які не призводять насправді до загибелі, або ж навпаки, приховування правди про наявність серйозного чи навіть фатального захворювання.

В прогресивній медицині не існує залякування, навіть можливою смертю.

Обов’язок лікаря – пояснити спокійно і розсудливо рівень ускладнень, а головне – ускладнень в результаті лікування і відмови від лікування. Не існує жодного лікування, яке не має ускладнень чи побічних ефектів.

В більшості випадків воно може позбавити людину від захворювання з найменшим негативним впливом на організм. Але існують випадки, коли хвора людина не спроможна скористуватися лікуванням через можливі ускладнень.

Прогресивний лікар постійно користується статистикою клінічних досліджень та професійних публікацій, хоча в Україні є багато публікацій з вигаданими даними вигаданих досліджень. Тому найкраще користуватися статтями відомих професійних видавництв та організацій.

Звичайно, вони на іноземній мові, проте сучасні автоматичні онлайн перекладачі допомагають зрозуміти зміст статей досить добре.

 

3. Об’ємність та нераціональність обстеження.

В сучасній медицині існують «золоті стандарти» обстеження.

Це переважно лише один діагностичний метод, часом дешевий, а часом ні.

Але він має найвищі рівні чутливості та специфічності. Це два поняття оцінки ефективності діагностичного методу з врахуванням рівня неправдиво-позитивних і неправдиво-негативних результатів обстеження.

Також це означає, що довгий список аналізів та різноманітних процедур найчастіше є зайвим і надто коштовним. Тому варто запитувати лікаря про «золоті стандарти» обстеження.

Інша проблема – це нераціональність обстеження. 

Досить простий приклад:жінка проколола палець голкою і звернулася до терапевта чи сімейного лікаря. Що їй відразу запропонують? Обійти всіх спеціалістів, включаючи гінеколога (де палець, а де піхва!), здати загальний аналіз крові та сечі, пройти флюорографію, бо без цього всього лікар відмовиться прийняти жінку.

І це не вигадка, такі ситуація трапляються постійно. Головне, що кожен спеціаліст в більшості випадків почне вишукувати популярні діагнози.

Насправді, достатньо оглянути палець, уточнити, коли було останнє щеплення проти правця, і в деяких випадках призначити короткотривалий курс антибіотика для попередження запалення.

До речі, наказів МОЗ, які вимагають багатопрофільні консультації спеціалістів і традиційні аналізи, не має.

Але ж ще є звичка до системи профоглядів, насправді не ефективних в більшості випадків (а скільки довідок купляється за хабарі!).

Для чого здавати загальний аналіз крові, якщо жінка поскаржилася на свербіж в інтимній частині тіла?

Для чого здавати аналіз сечі, якщо заболіло горло?

Для чого шукати глисти, якщо ніяких скарг зі сторони кишківника не має?

Для чого вимагати флюорографію, якщо у людини не має скарг зі сторони легенів та бронхів?

Лікар може порадити огляд іншими спеціалістами чи додаткове обстеження, але у випадку уточнення діагнозу.

 

4. Перевага коштовних та небезпечних обстежень.

Багато людей не розуміють, що будь-яке обстеження має певний рівень небезпеки для організму, бо може супроводжуватися ускладненнями.

Зараз в Україні значно підвищився рівень випадків гепатиту В і С, і не серед наркоманів чи представників нетрадиційної сексуальної орієнтації, а серед звичайних людей різного віку.

Ми поділяємо всі діагностичні методи на інвазивні и неінвазвині. Під інвазією розуміємо проникнення (пенетрацію) чогось в тіло людини – голки, катетера, апаратури (лапароскоп, колоноскоп, гістероскоп і т.д.). Такі процедури підвищують ризик зараження інфекцією, поранення органів, тканин та інших важливих структур (нервів, судин), утворення рубців та злук.

Інвазивні методи часто бувають коштовними і потребують відповідної професійної підготовки медперсоналу.

Тож в медицині існує правило: щоб зменшити негативний вплив обстеження, пошук і підтвердження діагнозу проводиться з найменшим рівнем інвазії, тобто починаючи з неінвазивних методів і закінчуючи інвазивними.

Звичайно, не забуваємо про «золоті стандарти», які можуть бути дорогими. Але якщо лікар відразу починає нав’язувати цілий список аналізів та процедур, які коштують чимало грошей, а особливо є інвазивними, то варто поставити під сумнів такий підхід.

 

5. Лікування без діагнозу.

Досить часто лікування призначається безпосередньо у кабінеті лікаря, хоча хворого направляють на обстеження.

У медицині дійсно є діагнози, які не потребують обстеження, і лікування можна призначити з врахуванням скарг і результатів огляду.

Також є стани, які не потребують лікування, а лише спостереження.

Діагноз може бути попереднім і потребувати обстеження, але якщо лікар призначає лікування, то він повинен оголосити, які діагнози він підозрює.

Якщо у вас болить голова, то ви можете прийняти обезболюючі ліки і без поради лікаря. Але якщо у вас постійно виникає біль і ви звертаєтеся до лікаря за порадою, то він не може призначати вам лікування без вияснення, чому у вас болить голова, тобто який у вас діагноз.

Якщо це підвищений кров’яний тиск, вам можуть запропонувати ліки для нормалізації тиску.

Якщо це мігрень – інші ліки.

Якщо це пухлина мозку – оперативне чи інше лікування.

В медицині також існує поняттядіагностичних критеріїв, завдяки яким ставлять діагнози. Захворювань є багато, вони можуть бути схожими за різними ознаками, проте потребують різного лікування.

Щоб ставити правильні діагнози, в медицині створені алгоритми обстеження, а також основні діагностичні критерії майже для всіх існуючих захворювань.

То ж лікар повинен пояснити хворому, яке захворювання він підозрює, що потрібно зробити для підтвердження діагнозу. І найчастіше перший візит до лікаря, а також при відсутності чіткого діагнозу, не може супроводжуватися довжелезним списком ліків та всього того, що ми називаємо фуфломіцинами (про них далі).

 

6. Абсурдність діагнозів.

Зараз чомусь стало модним виставляти цілі «букети» діагнозів.

Коли читаєш заключення деяких лікарів, то дивуєшся, чи не переписували вони цілу медичну енциклопедію.

До сих пір багато лікарів ставить застарілі чи вже не існуючі діагнози (ерозія шийки матки, токсикоз, гестоз, гіпертонус, загроза чогось, вегетосудинна дистонія, остеохондроз, дискінезія жовчних протоків, мастопатія і т.д.). До сих пір кожен спеціаліст вигадує список своїх діагнозів.

Насправді системних захворювань з пошкодженням декількох систем органів не так багато, але тоді головним діагнозом буде конкретний діагноз системного захворювання (наприклад, склеродермія).

Прикро спостерігати, коли виставляють «букет» діагнозів, які не сумісні один з одним, бо зовсім інший механізм розвитку, протилежні причини.

На жаль, людині без медичної освіти зрозуміти абсурдність комбінації таких діагнозів не можливо. Але коли бачиш ці «букети» хочеться не пояснювати, а відразу кричати, що «ви потрапили до не компетентного лікаря, який не розуміється в медицині».

 

7. Застосовування великої кількості медикаментів.

В усьому світі для лікування більшості захворювань використовують монотерапію, тобто один вид ліків (один препарат).

У важчих випадках можуть поєднувати 2-3 медикаменти. Навіть лікування небезбечних онкологічних (рак) захворювань проводиться в більшості випадків одним видом ліків.

В лікуванні СНІДу застосовують 6 класів медикаментів, проте в схему входить 3-4 препарати, комбінацію яких підбирають індивідуально в залежності від активності процесу та інших показників.

В Україні ж часто вагітна жінка приймає понад 10 найменувань «чого тільки не хочеш», включаючи застарілі неефектиівні препарати, які випадково потрапили в акушерство ще за царя Панька.

Піхвові виділення, які чимось не сподобалися лікарю (досить популярне пояснення «мені не подобається ваше….ваші… ваша…»), лікують також декількома антибіотиками, і ще горою різноматнітних середників, хоча в аналізах нічого поганого не знаходять. Просто «не подобаються лікарю лейкоцити».

Восени була свідком, коли в одній із київських аптек жінка закуповувала список призначеного лікування. В той список навіть ввійшла звичайна вода в пляшках.

Товаришка «хворої» запитала: «А для чого тобі брати цю воду в аптеці, якщо її можна дешевше купити в магазині? Я бачила її всюди«. І я також бачила таку воду в звичайному магазині. «Не знаю, чому лікар її виписав. Напевно, тут вона якась особлива«, – відповіла жінка.

Так, тут в аптеці вона коштує більше. Але відколи це лікарі повинні призначати воду в схемах лікування?

Тож якщо вам видається список, який містить бодай більше 2 найменувань ліків, то потрібно відразу замислитися, наскільки ваш лікар знає сучасну медицину.

 

8. Застосовування фуфломицінів.

Хто вигадав слово «фуфломіцини» я не знаю, але воно чітко відображає суть всього того, що не є ліками, але видається за ліки.

Сюди входять різні панацеї, як, наприклад борова матка, різноманітні речовини, які нібито важливі для роботи організму і при їх дефіциті люди починають хворіти.

Якщо почитати анотації таких «ліків», чи статті про дивовижні якості цих препаратів, написані на замовлення виробників навіть відомими професорами-академіками (ці люди також хочуть жити гарно), то складається враження, що нам потрібно понад 100 таких препаратів, бо у нас з «такою поганою екологією», «такими поганими харчами» є вічний дефіцит всього корисного.

Людський організм містить декілька тисяч, а можливо десятків тисяч різноманітних речовин – всі вони дуже важливі, без них ми не зможемо функціонувати повноцінно.

Потрібно відійти від моди «закордонні вчені виявили, що ця речовина дуже важлива для організму», тому її потрібно приймати додатково. Так, вітаміни та мінералами можуть бути ліками, хоча не всі, та якщо їх приймати в лікувальній дозі.

Не забувайте, реєстрація та ліцензування більшості фуфломіцинів були отримані за звичайні хабарі «кому треба» серед державних чиновників.

Про яку якісну перевірку товару, а тим більш ефективність препарату може йти мова?

 

9. Довготривалі і повторні курси обстеження та лікування.

В усьому світі користуються поняттям ефективності лікування, яке базується на дозі та режимі прийому ліків.

В більшості випадків лікування може бути одноразовим (прийом однієї дози), короткотривалим (від 1 до 7 днів), і ще рідше – довготривалим.

Повторні курси лікування проводяться при рецидивах або для запобігання рецидивів, якщо вони стали частішими. 

Захворювань, які потребують довготривалих чи повторних курсів лікування, не так багато, і це насправді дійсно серйозні захворювання.

Тому потрібно бути досить обачним, якщо лікар починає говорити про якісь об’ємні і повторні курси лікування, особливо тоді, коли ви до огляду лікарем навіть не запідозрювали про свою «складну» хворобу.

Взагалі, потрібно замислитися, коли лікар примушує вас проходити повторні обстеження і повторне лікування, а вам краще не стає, а інколи як результат ускладнення лікування стає гірше.

Дивіться семінар Коммерческие диагнозы в гинекологии

 

10. Лікування партнерів чи членів сім’ї без показань.

Не встигли завести кота чи собаку, давайте будемо «проганяти» глисти у кожного члена сім’ї, та ще й два рази на рік!

Знайома картина?

Знайшли якісь там антитіла в крові, будемо також лікувати і жінку, і чоловіка, і дитину. 

У чоловіка нічого не знайшли?

А от то такі підлі приховані інфекції – вічно десь ховаються, щоб їх не знайшли! 

Скільки людей потрапляє в такі пастки?

Інколи послухаєш пояснення лікарів, то потрібно негайно припинити рукостискання та обійми, бо можна підхопити цілий список прихованих болячок.

Боже, як далі жити? Можливо варто на всяк випадок (також улюблена фраза багатьох лікарів) спати з чоловіком в протигазі, респіраторі і захисному костюмі Л-1?

 

11. Заборони.

«Я забороняю вам вагітніти цілих півроку, доки ми не вирівняємо ваш місячний цикл, бо мені не подобається, що він не 28 днів», «Я забороняю вам жити статевим життям з вашим чоловіком, бо у вас знайшли ВПЧ і треба позбутися його (або чоловіка)».

Лікарі від Бога ніколи нічого не забороняють, хоча можуть попереджати, і насправді попереджають спокійно, без агресії.

А от лікарі, які виставляють себе як боги, забороняють жити, дихати, нормально харчуватися, рухатися.

«Це вам не можна, і це вам не можна, і туди не ходити, то не робити». Таких як послухати, то не зрозуміло, для чого взагалі жити.

Не дивно, що з вагітних жінок роблять постійно хворих, а потім з немовлят також постійно хворих… Всі хворі! Всім не дихати і не розповсюджувати хвороби!

Зрозумійте, що заборони бути не може ні в чому. Може бути порада, побажання, рекомендація, але не заборона.

Якщо ви страждаєте небезпечним захворюванням (небезпечним для інших, в першу чергу), то вас можуть примусити до ізоляції і можливого вимушеного лікування. Але на щастя таких захворювань досить мало.

Тож, коли лікар говорить вам про заборону чогось, ви відповідайте: «А я забороняю вам мені забороняти!».

 

12. Відмова в наданні інформації.

Співпраця лікаря з хворим повинна бути основана на якісному і зрозумілому поясненні ситуації.

Найгірше те, що цього як раз не буває у більшості випадків.

Навіть якщо хворий (чи здоровий) відкриє підручники по медицині, почне вичитувати в інтернеті все про почуті діагнози, без відповідної медичної освіти він в більшості випадків нічого не зрозуміє або зрозуміє неправильно.

В стані переляку за власне життя людям притаманне нераціональне мислення, де логіка перетворюється в псевдологіку і приводить до хибних висновків.

У багатьох країнах світу лікар надає додаткову інформацію у вигляді брошур, віддрукованих статей чи списку джерел з доступним рівнем інформації.

«Хочете знати більше, шукайте інформацію самі«, – такої відповіді ви не почуєте від жодного прогресивного лікаря.

Більшість джерел з сучасною, передовою, достовірною інформацією, як для лікарів, так і пацієнтів викладені іноземною мовою, найчастіше – англійською.

Найпопулярніші з них, це – UpToDate, Patient.info, WebMD, Medscape та інші. Ці ресурси містять також інформацію для пацієнтів декількома мовами.

Тема «медицина-пацієнти» надзвичайно складна і спекулятивна, бо завжди можна виправдовувати обидві сторони. Але потрібно зрозуміти, що так само, як в будь-якому магазині, попит на товар формують покупці, в медицині, якщо є попит на некомпетентних лікарів, то вони нікуди не дінуться, а їх кількість буде зростати.

Очікувати, що хтось зверху наведе порядок, не потрібно, бо наведення порядку потребує взаємодії всіх ланок комплексної структури відносин між людьми різних професій, всього суспільства і бажання покращити ситуацію власними силами, зсередини, з самого себе.

Для сайтуhttps://life.pravda.com.ua/