Минуло уже кілька тижнів відтоді, як в одному з пологових будинків Львова молода жінка народила мертву дитину. Це роздмухало пікети, обговорення в ЗМІ та соціальних мережах, тривалі наради у високих чиновницьких кабінетах. Єдиного висновку, хто винен у смерті немовляти та яке покарання нестиме ця людина, посадовці не дійшли й до сьогодні. Поки розслідування ситуації триває, випадок уже набув широкого розголосу далеко за межами області й навіть країни. Про трагічну смерть немовляти у Львові заговорила українська діаспора Канади. Зокрема, «Ратуші» вдалося поспілкуватися з Оленою Березовською — лікарем-дослідником, акушером-гінекологом та засновником і керівником Міжнародної академії здорового життя.
Пані Олена народилася в Україні, тут завершила навчання в медичному університеті й навіть певний час працювала за фахом у міській поліклініці Івано-Франківська. Та вже наприкінці 1996-го разом із сім’єю подалася до Канади, де провадить науково-дослідницьку роботу при відділенні захворювань матері та плоду та клінічних досліджень відділення акушерства і гінекології. Бере участь в організації семінарів, конференцій та навчання лікарів-іноземців.
За словами фахівця, випадок, що трапився, вкотре показує: українська медицина нині потребує нагальних реформ. І неабияк важливо впроваджувати інновації саме в акушерському напрямі.
«Українське акушерство надто відстале, і не так в оснащенні та устаткуванні, як у поглядах, клінічних протоколах, практичному досвіді, навіть порівняно з країнами Африки, де основна проблема — це нестача медперсоналу і лікувальних закладів. Україна ж є в десятці лідерів за кількістю лікарів, у тому числі акушерів-гінекологів, і кількості пологових будинків на душу населення. Але, попри такий величезний ресурс спеціалістів та закладів, великою проблемою є низький рівень підготовки лікарів та акушерок, нераціональний, відсталий підхід у веденні вагітності та пологів. Наприклад, уже стало звичним скеровувати всіх вагітних жінок у стаціонар, нібито для підготовки до пологів. Однак здорова вагітність не потребує ніякої підготовки. Виняток становлять вагітності зі серйозними ускладненнями. Навіть плановий кесарів розтин не потребує перебування жінки в лікарні за декілька днів до операції — зазвичай для цього досить однієї доби», — каже Олена Березовська.
Акушер-гінеколог запевняє, більшість українських лікарів та акушерок не знають сучасних норм різноманітних показників для вагітних жінок. Запровадження нових клінічних протоколів може підвищити рівень акушерської допомоги, але без зміни менталітету як медперсоналу, так і самих жінок, такі нововведення не будуть ефективними.
«На жаль, загибель дитини до народження трапляється навіть на тлі здорової вагітності. Наприклад, це стається, коли є пошкодження пуповини (істинні вузли і т.д.) або в разі раптового відшарування дитячого місця. Також, є низка генетичних захворювань, які можуть супроводжуватися порушенням обміну речовин і призводити до загибелі дитини, незважаючи на добрі показники УЗД. Підвищений тиск у матері, навіть короткочасне його підвищення, яке жінка не відчує, може спричинити загибель дитини за рахунок порушень матково-плацентарного кровообігу. Тобто насправді випадки загибелі дітей перед самими пологами і в пологах — не поодинокі, і часто вони можуть статися аж ніяк не за рахунок помилок лікарів чи акушерок. Я не знаю всіх деталей перебігу вагітності й чому здорову вагітну жінку скерували в пологовий будинок, якщо говорити про львівський випадок. Я також не знаю всіх маніпуляцій медперсоналу, а також висновків патанатомічної експертизи і того, наскільки якісно вона була проведена. Тому мені важко робити якісь висновки. Проте ніхто за кордоном не призначає препаратів, які входять в групу токолітиків, після 34-го тижня вагітності. Перед пологами можуть виникати сильніші перейми матки, досить болісні й некомфортні. Але в таких випадках важливо заспокоїти жінку, а не призначати ліки, які будуть заглушувати скорочення матки», — пояснює пані Березовська.
Проблема також у тому, що вагітні жінки сліпо довіряють лікарям, коли дозволяють проводити маніпуляції та вводити ліки, не цікавлячись, з якою метою це все робиться. А коли щось трапляється, то часто зібрати необхідну інформацію, щоб докопатися до істини, особливо в разі загибелі дітей, стає неможливим.
«По-перше, історії хвороби (або вагітності та пологів) через відсутність контролю, переписують декілька разів для захисту дій медперсоналу. По-друге, дані патанатомічного дослідження також є неповноцінні, трафаретні, неточні, створені на користь лікарів та акушерок, щоб приховати їхні помилки», — ділиться з «Ратушею» фахівець.
Не тішить і те, що в Україні практично нема незалежних прогресивних експертів з акушерства-гінекології, які б могли проаналізувати випадки загибелі дітей та породіль якісно. На жаль, юристи також обмежені в розумінні медичних питань.
«Повертаючись до львівського випадку: я бачу помилки як з боку лікарів, так і з боку вагітної жінки. На жаль, ці помилки сталися через незнання сучасного акушерства. Але якщо від жінки ми не можемо очікувати кращого рівня знань, бо вона не навчалася в медичному інституті, то від медперсоналу чекаємо високоякісного прогресивного надання професійної допомоги», — наголошує Олена Березовська.
Щодо світової практики, то, за словами пані Олени, випадки смерті новонароджених для міжнародної медицини — не новизна. Однак там до таких інцидентів зовсім інший підхід, ніж в Україні.
«Випадки загибелі плодів та новонароджених трапляються в будь-якій країні світу, навіть з найкращою передовою медициною. Проте в розвинутих країнах система охорони здоров’я не грається у війну з пацієнтом, де провину за смерть дитини «списують» на неіснуючі діагнози, нібито хвороби самої жінки. В Україні лікарські помилки приховують за «густою кров’ю», «токсикозом», «внутрішньоутробною інфекцією». А це все жіноче. То ж хто, мовляв, винуватий? Жінка зі своїми захворюваннями.
Втрату дитини сприймають за кордоном із жалем і співчуттям. Існують навіть групи моральної підтримки при лікарнях. Також нерідко жінці дозволяють попрощатися з дитиною, скористатися ритуальними послугами, побути на однині з мертвим новонародженим. Це справді трагедія, тому весь колектив розуміє це. І ніхто не зацікавлений приховати помилки медперсоналу, бо від цього залежатиме репутація лікарняного закладу. Також існують незалежні комітети експертів, переважно при ліцензійних структурах і з боку професійних товариств, яких можна залучити для аналізу ситуації. Будь-яку скаргу пацієнта розглянуть серйозно, не принижуючи гідності та не порушуючи прав людини.
Якщо вагітна жінка потрапляє в пологовий будинок, то нею опікується не один лікар, а ціла бригада, в яку також входить акушерка, медсестра, інколи інші спеціалісти. Серйозні випадки ведуться колегіально, тобто групою лікарів, з обговоренням стану жінки і плоду щодня. Тому рішення ухвалюють спільно, обдумано, а отже рівень помилки стає мінімальним. І не забуваймо про те, що кожне втручання, огляд, призначення повинні мати раціональне обґрунтування», — підсумовує Олена Березовська.
Олег ГАЛІВ https://ratusha.lviv.ua/
Комментарии