Здавалося б, сучасна жінка має всі умови для благополучного виношування потомства, особливо порівняно з нашими бабусями і прабабусями. Але чомусь зустріти радісну, щасливу вагітну жінку, що насолоджується своїм унікальним короткочасним станом, на пострадянському просторі стає дедалі важче. А все через те, що вагітність перетворили на хворобу, і не просто хворобу, а на найстрашнішу, таку, що тяжко переносити, майже фатальну. Залякування – це вже традиційний метод роботи лікарів, без застосування якого неможливо уявити пострадянську медицину. І найчастіше під час спілкування вагітних і лікарів чомусь звучить слово «загроза». На бідних жінок постійно тиснуть погрозами втрати вагітності – причому всі дев’ять місяців.
А зараз я розчарую багатьох читачів: у сучасному акушерстві немає жодного діагнозу, що містить слово «загроза». Єдиний схожий діагноз звучить як «загрозливий аборт», але не загроза аборту. І більше нічого.
Саме словосполучення «загроза переривання вагітності» абсурдне, бо шанс втратити вагітність має кожна вагітна жінка – менший чи більший, хоча насправді ми знаємо напевне: у кого як складеться. З народженням людина стикається з постійною загрозою втратити життя. Загрозою від кого чи чого? Від усього і всіх, що її оточує. Чи знають вагітні жінки, особливо молоді і міські, що у них шанс померти в результаті ДТП набагато вищий, ніж від самої вагітності? А втім, усі виходять із дому, переходять дороги, їздять в автомобілях або в громадському транспорті. То чому ж в обмінних картах немає запису «загроза загибелі жінки»?
Зараз поговоримо про загрозливий аборт. Ставлять такий діагноз за клінічно підтвердженої живої вагітності, а не просто після затримання менструації, за наявності болів та/або кров’янистих виділень, інтенсивність яких зростає. Чверть вагітних жінок кровить у першу половину вагітності. Але це не означає, що у всіх діагноз «загрозливий аборт». Хтось кровить менше, хтось більше – на все є причина, навіть якщо знайти її не можуть. Із тих, «хто кровить», більшість доношує вагітність до терміну і народить здорову дитину, не потребуючи лікування, бо лікування як такого немає.
Загрозливий аборт у всьому світі (за винятком країн на просторах колишнього СРСР) – це та точка відліку будь-якої вагітності, що завершиться або прогресом вагітності, або її завершенням, проте з боку лікарів і акушерок нічого, крім спостереження, не буде. Єдине, що можуть порадити жінці, – це обмежити фізичні навантаження (проте мають на увазі зовсім не ліжковий режим) і статеве життя.
«Аборт, що почався» і «аборт у процесі» – це два діагнози, коли жінка може отримати лікування, і то не завжди – все залежить від її стану. У 60-70 % випадків такий аборт матиме перебіг як місячні, іноді з невеликим больовим синдромом, і після виходу плодового яйця виділення припиняться самостійно. У решти кількість виділень і біль можуть бути вираженішими, тож знадобиться допомога лікаря – видалення плодового яйця медикаментозно (за допомогою окситоцину або простагландинів) або інструментально (за допомогою кюретки). І у вкрай рідкісних випадках, коли виникає сильна кровотеча, потрібні засоби, що зупинять кров, та інша терапія, і таких жінок споряджають у стаціонар.
Ніхто не ганяє жінок на численні УЗД, чіпляючись до вмісту порожнини матки після викидня, якщо немає кровотечі та болів. Ніхто не призначає купи препаратів з «урятування» вагітності або самої жінки. Комусь такий раціональний підхід може здатися «західним» варварством, але за кордоном жінки потрапляють під «чищення» набагато рідше, аніж жінки на пострадянському просторі. І хоча виходять вони з кабінету лікаря чи шпиталю сумні через те, що сталося, але без «загрози безпліддя», без довгого переліку дорогих аналізів, що раптом «терміново потрібно здати» для з’ясування причини викидня, і без довгого списку лікарських препаратів, які «терміново треба приймати», щоб не померти від інфекції, не стати безплідною і не постраждати від решти медичних жахів.
А зараз повернімося до поняття «загроза переривання вагітності». Оскільки така загроза є у всіх без винятку вагітних жінок, як відрізнити, у кого вона більша, а в кого менша? В акушерстві існує поняття ризику (знайоме поняття, правда?). Це м’якший, тактовний замінник слова «загроза». Ступінь ризику можна оцінити за даними огляду жінки, наявності в неї захворювань, стану плода тощо. Інакше кажучи, прогнозувати завершення вагітності можна за ступенем ризику, хоча такий прогноз завжди буде відносним.
Існує низький і високий ризик розвитку чогось, виникнення чогось, зокрема ускладнень вагітності. Завдання акушера-гінеколога – оцінити ступінь ризику адекватно, без усіх цих ігор у «загрозу». І запис в обмінній карті має стояти не про загрозу, а про рівень ризику: до якої групи належить жінка – низького ризику чи високого ризику ускладнень вагітності. Під ускладненнями вагітності розуміють серйозні ускладнення, а не лейкоцитоз, нудоту і блювоту, набряки ніг, печію та решту «принад» вагітності, що їх навіть не вважають діагнозами.
Отже, є низький і високий ризики ускладнень і втрати вагітності. Якщо комусь до вподоби визначення «середній ризик», можна користуватися і таким оцінюванням, але дуже часто цю середину вибрати складно. Вагітні з групи високого ризику потребують нагляду спеціалістів, що мають підготовку ведення «складних вагітностей». Не може брати на себе відповідальності лікар, що не знає, як правильно ставити діагноз «гіпертонія вагітних і прееклампсія», а тим паче, як правильно вести таких вагітних.
Водночас важливо розуміти, що рівень ризику все-таки не визначає перебігу вагітності і точного прогнозу її завершення. Вагітність із низьким ризиком виникнення ускладнень може стати вагітністю з високим ризиком. І навпаки: вагітність із високим ризиком може мати перебіг без жодного ускладнення з боку матері і плода. Загалом не всі вагітності однакові, тож зациклюватися лише на поганому не треба.
А чи є вагітності взагалі без ризику, що не входять у жодну з груп? Є, і таких більшість. Бо, повторю ще раз, вагітність – це не хвороба. Тож важливо, щоб лікар знав, які відхилення при вагітності не є захворюванням, діагнозом, ризиком виникнення ускладнень. Важливо розуміти, що немає таких діагнозів, як токсикоз і гестоз, а є стани, що для одних жінок будуть абсолютною нормою при вагітності, а для інших можуть бути ускладненням вагітності у вигляді конкретного діагнозу.
Лякати жінку, що в неї є загроза втрати вагітності, можна довго, але це неетично і непрофесійно. Можна долякатися до того, що саме через постійні страх і переживання жінка таки втратить вагітність. Можна просто вбити вагітність агресивним широким лікуванням, що виявиться хибним і через те шкідливим.
Змусити лікарів підвищувати свій рівень знань практично неможливо, хіба що міністерство охорони здоров’я почне видавати накази з сучасними протоколами ведення вагітності та її ускладнень.
Тож у мене лишається одна порада для жінок: підвищуйте свій рівень знань про вагітність задовго до її настання. Якщо не встигли до вагітності, вчіться бути здоровою вагітною в процесі виношування свого жаданого малюка.
Ця стаття доступна також російською мовою за цим посиланням.
Комментарии