Ось уже п’ятнадцять років ми живемо не просто в новому столітті, а в новому тисячолітті. Ось уже двадцять років ми користуємося комп’ютерами й інтернетом скрізь. Здавалося б, що з прогресом техніки люди мають колосальні можливості обміну прогресивною інформацією, знанням і передовим досвідом. Логічно напрошується висновок, що сучасне покоління людей має менше припускатися помилок, менше послуговуватися псевдотеоріями і хибною інформацією, не керуватися забобонами і міфами, йти в ногу з досягненнями науки, а заразом і прогресом медицини. Але реальна картина майже протилежна: неправдиву інформацію, яку часто подають «під соусом» залякування й обману, люди поширюють і приймають швидше і простіше, аніж правдиву і корисну.
Найгірше, що нині можна спостерегти у медицині, – це подання багатьох станів, зокрема цілком нормальних, і деяких діагнозів як чогось страшного й небезпечного, що загрожує життю людини, потребує негайного агресивного і широкого лікування. Акушерство тут не виняток. Навпаки, за останні роки ця галузь медицини переросла в низці країн у таку собі машину навмисного завдавання шкоди вагітній і її дитині, яка ще не народилася.
Поняття «комерційний діагноз», яке я запровадила десять років тому, вже багато хто не заперечує, навпаки – навіть використовує його в повсякденному житті, розмовах і обговореннях ситуації в системі охорони здоров’я. Про акушерську агресію почали казати і писати як лікарі, так і люди інших спеціальностей. А втім, вигадані діагнози, яких немає в більшості країн світу, вражають не лише відсталістю, але й відсутністю логічного аналізу ситуації, ознак, результатів обстеження під час того, як їх ставлять (точніше, вигадують).
Чергова порція листів моїх віртуальних пацієнтів змусила мене «взятися до пера» й обговорити найпоширеніші діагнози, що не існують ніде, крім пострадянського простору.
Несумісність подружжя
Зазвичай такий діагноз звучить при:
- невдалому плануванні вагітності та безплідді;
- утраті вагітності, навіть першої чи однієї;
- спонтанних звичних викиднях;
- винятково «приголомшливих випадках» за наявності однієї дитини чи кількох здорових дітей.
Якщо казати взагалі про якусь «несумісність подружжя», то може йтися лише про несумісність психологічну або ж за сексуальним темпераментом, але жодної іншої «несумісності» не існує.
Алергічна реакція на сперму – вкрай рідкісне явище серед людей, але в діагнозі звучатиме слово алергія, а не «несумісність».
Якщо сімейна пара не може зачати потомство, це може бути безпліддя, що потребує правильної діагностики. Є різні види безпліддя або фактори безпліддя, а значить, буде різний підхід в обстеженні сімейної пари і лікуванні.
Дуже модне комерційне тестування HLA (людський лейкоцитарний антиген) у світі прогресивної медицини використовують під час трансплантації органів і тканин, для діагностики низки аутоімунних захворювань, підтвердження батьківства і контролю ефективності лікування низки захворювань, але воно не має нічого спільного з зачаттям дітей, виношуванням вагітності, а тим паче з «несумісністю подружжя». «Генетична несумісність партнерів» – це чергова вигадка для нав’язування дорогого обстеження і лікування.
Якщо в когось із партнерів уражені гени, тобто є зміни у вигляді мутацій, то такі зміни можуть бути пов’язані з проблемами зачаття і виношування потомства, проте це не є несумісністю. Це може бути певний діагноз (хвороба, синдром) із боку одного або обох партнерів. І не завжди професійно звучать рекомендації деяких лікарів робити у таких випадках ЕКЗ, використовуючи той самий статевий матеріал, або ж знайти сексуального партнера поза шлюбом, щоб зачати дитину.
Токсикоз
Поняття «токсикоз» з’явилося в радянському акушерстві на початку 1990-х, коли у світі прогресивної медицини від такого поняття вже всі відмовилися. Токсикоз означає «стан отруєння» (токсини – отрута), і логічно напрошується висновок, що це отруєння вагітністю, тобто ембріон/плід отруює тіло, а значить – життя майбутньої матері. А хіба матір не отруює майбутню дитину неякісною їжею, водою, прийманням ліків, курінням і навіть уживанням алкоголю.
На Заході дуже швидко зрозуміли абсурдність такого «діагнозу» і спробували перейти на поняття «гестоз», тобто стан, пов’язаний із гестацією (вагітністю). Проте і від цього визначення відмовилися теж дуже швидко, бо що більше розвивалася наука і медицина, що швидше відбувався обмін передовою інформацією і досвідом, то швидше лікарі почали розуміти, що багато «дивних» явищ під час вагітності – це не захворювання, а варіанти норми, і навпаки – всі ускладнення вагітності мають конкретні специфічні назви, що і мають фігурувати як діагнози.
У пострадянській медицині досі абсолютно нормальне явище – нудоту і блювоту на початку вагітності – називають раннім токсикозом (у всьому світі це – лише неприємні симптоми цього стану), а на пізній токсикоз «списують» набряки, що для абсолютної більшості жінок нормальні, гіпертонію вагітних, прееклампсію, еклампсію і ще близько десятка інших ускладнень вагітності, що становлять самостійні діагнози, а не всеохопний міфічний токсикоз.
Запам’ятайте: немає такого діагнозу – токсикоз.
Тонус/гіпертонус матки
Уперше нормальні скорочення матки з початком вагітності і до її завершення пологами описав англійський лікар Джон Брекстон Гікс 1872 року. Помилково такі скорочення називають «тренувальними переймами», що є неправдою. У публікації цього лікаря йшлося про нормальні скорочення матки протягом усієї вагітності, а не перед пологами.
Матка – м’язовий орган, тому так само, як і будь-які м’язи, вона має свій режим скорочень, що залежить від багатьох факторів, і його можна спостерегти як поза вагітністю, так і під час неї.
Діагноз «тонус» або «гіпертонус» вигаданий пострадянськими УЗД-лікарями і в акушерстві решти світу не існує, тому не потребує лікування, а тим паче стаціонарного, з прийманням великої кількості препаратів, які теж давно не використовують у сучасному акушерстві (папаверин, но-шпа, вібуркол, вітамін Е, магнезія та ін.).
Загроза втрати вагітності
Тему «загрози переривання вагітності» я вже порушувала не раз, тим паче, що вона співзвучна темі «зберігання вагітності». Насправді ж загрозу для вагітної чаїть більше медперсонал, аніж хтось чи щось (природа) іще, бо саме люди залякують, тиснуть на психіку негативними сценаріями, нагнітають обстановку, шкодять небезпечним лікуванням.
Єдиний діагноз в акушерстві, що має у своєму складі корінь слова, співзвучний з «загроза», – «загрозливий аборт». Ставлять цей діагноз за суворими критеріями, а не через «тонус/гіпертонус матки», лікування він не потребує, бо лікування не існує.
Решта видів загроз – це вигадані діагнози. В акушерстві заведено казати про фактори ризику і визначати групу або ступінь ризику за розвитком того чи того ускладнення вагітності (низький ризик, високий ризик). На тлі наявності різних факторів ризику вагітність може мати абсолютно нормальний перебіг і завершитися добре.
Резус і груповий конфлікт
У сучасному акушерстві немає такого поняття чи діагнозу, як «резус-конфлікт», або «груповий конфлікт». Найгірше те, що таким «діагнозом» залякують подружжя так, що воно відмовляється від зачаття дітей: якщо категорично не можна вагітніти, значить, і не намагаємося. Наявність різних груп крові, як і різних резус-факторів, – це нормальне явище в людському житті і його не вважають жодним конфліктом.
У сучасному акушерстві нараховують близько 50 маркерів крові (антигенів), на які можуть вироблятися антитіла (імуноглобуліни), і такий стан має назву алоімунізація, або сенсибілізація.
Під час вагітності антитіла можуть вироблятися в організмі матері на антигени плода, проникати через плаценту і руйнувати червоні кров’яні тільця плода, що призводить до його анемії і появи гемолітичної хвороби плода. Якщо виникла гемолітична хвороба плода, то вона завершиться або загибеллю плода, або народженням дитини з гемолітичною хворобою немовляти. На жаль, у видах жовтяниць багато лікарів не розбираються, не знають сучасної норми білірубіну, тому діагноз «гемолітична хвороба немовляти» в більшості випадків виявляється хибним, а значить, агресивне лікування таких дітей абсолютно недоцільне.
Якщо казати про справді рідкісні «кров’яні конфлікти», то вони виникають не між чоловіком і жінкою, а між матір’ю і плодом. Тому так дивує, що деякі лікарі захоплюються пошуком антитіл у крові чоловіків. Також пригнічує факт пошуку антитіл у крові матері після пологів, щоб поставити діагноз «гемолітична хвороба немовляти». І шокує використання такої небезпечної процедури, як плазмаферез, буцімто для «чищення крові» від антитіл. Ця процедура вже стала комерційною, бо дорога і приносить чималий прибуток тим, хто її робить.
Для профілактики резусної сенсибілізації у матері давно використовують вакцинацію імуноглобулінами (Д-антитілами), яку проводять за відсутності власних антитіл у жінки під час вагітності, після пологів, абортів, низки процедур. Ця профілактика не захищає наявну вагітність, але дозволяє запобігти гемолітичній хворобі плода і немовляти під час наступних вагітностей. Проте вона неефективна для запобігання сенсибілізації за рештою маркерів крові.
Спадкова (генетична) тромбофілія
У пострадянському акушерстві за останнє десятиріччя з’явилося дуже багато ставок генетиків, що нічого не тямлять у пренатальних генетичних скринінгах і в генетиці загалом, і гематологів (їх модно називати гемостезіологами, гемастезологами), що не розбираються у крові й абсолютно нічого не знають про нормальне вимірювання складу крові, особливо системи згортання крові у вагітних.
При вагітності в’язкість крові підвищується, попри збільшення об’єму (плазми) крові і зниження концентрації багатьох речовин. Тому з перших тижнів вагітність супроводжується гіперкоагуляційним станом. Він може зберігатися протягом кількох тижнів не лише після пологів, але й після абортів і вагітностей, що завмерли. Це не патологічний стан, а нормальні фізіологічні зміни.
Д-димер, за рівнем якого всім підряд вагітним призначають гепарин, є похідним фібриногену. Ці обидва показники підвищуються з перших тижнів вагітності, що абсолютно нормально.
Комерційно вигідне генетичне тестування призводить до того, що діагнозом «тромбофілія» занадто зловживають, хоча відомо кілька десятків захворювань, пов’язаних із порушенням процесу згортання крові. Існує кілька видів спадкових тромбофілій, що мають чітку назву, а не просто «генетична тромбофілія». Також є набуті тромбофілії, що часто виявляються не окремим діагнозом, а лабораторним і клінічним симптомом інших захворювань.
Наявність генів і їхніх комбінацій не означає, що в людини є тромбофілія (і багато інших захворювань). Це може свідчити про спадкову схильність, але без підтвердження клінічно і лабораторно, а тим паче поза станом вагітності, такі діагнози не ставлять і призначення препаратів, що розріджують кров, не проводять.
Ліжковий режим у стаціонарах, де вагітних жінок тримають тижнями і навіть місяцями, визнаний найнебезпечнішим фактором утворення тромбів. Також дивує те, що до вагітності багато жінок уявлення не мали про своє «генетичне захворювання», приймали гормональні контрацептиви, що несумісні з тромбофілією, потім після пологів і далі їх приймають, забувши про страшний діагноз. А втім, лікарі про нього швидко забувають також.
Стара плацента
Діагноз «стара плацента», який нерідко звучить у сукупності з діагнозом «матково-плацентарна недостатність», породили ті самі УЗД-спеціалісти.
Плацента – це динамічний орган, у якому відбуваються закономірні зміни під час перебігу вагітності. Тож сміливо можна сказати, що старішає не лише плацента, але й сам плід. Жінка теж стає старшою на 9 місяців.
Про недостатність плаценти можна казати лише тоді, коли вона не виконує своєї функції. Точно так само, як є серцева чи печінкова недостатність, може існувати і плацентарна недостатність. Проте її наявність можна визначити лише за станом плода. Якщо плід розвивається нормально і не відстає в рості (для цього мусять вести графіки росту і має бути відомим точний термін вагітності), то про яку плацентарну недостатність може йтися?
Але пригнічує у всіх цих історіях те, що жінці пропонують різні схеми «омолодження» плаценти, що обов’язково включають два фуфломіцини – курантил та актовегін. Запам’ятайте: плаценту омолодити неможливо!
На додачу раптово став модним діагноз «плацентит», що дуже давно справді використовували у ветеринарії, але в акушерстві – ніколи! Перетворюємо жінок на самиць тварин!
Тенденція до маловоддя/багатоводдя
Коли я чую або читаю про діагноз «тенденція до маловоддя/багатоводдя», я хочу відповісти з почуттям гумору: «Ви знаєте, всі ми маємо багато тенденцій. Наприклад, реальна тенденція з віком мати старече слабоумство. Можна купити лотерейний квиток – з’явиться тенденція до збагачення. Сядемо в автомобіль, поїдемо автотрасою – маємо тенденцію потрапити у дорожньо-транспортну пригоду і навіть загинути». Абсолютно очевидно: життя має тенденцію закінчуватися. Значить, вагітність має тенденцію завершитися пологами в термін і народженням здорової дитини.
Украй поширений діагноз «тенденцій» – це часто породження УЗД-спеціалістів, які чомусь не включають логічного мислення акушерів-гінекологів, щоб поставити просте запитання: що це за маячня?
Стан навколоплідних вод буває лише у вигляді норми, багатоводдя і маловоддя, але про жодні тенденції не йдеться. Визначають ці стани, вимірюючи одну кишеньку (стовпчик) навколоплідних вод у сантиметрах, але найчастіше за сумою чотирьох (саме чотирьох, а не двох чи трьох) кишеньок, тобто визначаючи амніотичний індекс навколоплідної рідини (АІР). Після 20 тижнів у нормі АІР становить від 8 до 24 см, звичайно ж, зважаючи на стан плода та інші УЗД-знахідки.
Маловоддя і багатоводдя практично не лікується, тому потужні схеми антибіотиків і фуфломіцинів, тих-таки курантилу, актовегіну, хофітолу, віферону, тиворину і решти таких препаратів, причому з обов’язковим перебуванням вагітної жінки у стаціонарі, – це виявлення лікарської малограмотності.
Асфіксія плода
Найчастіше діагноз «асфіксія плода» фігурує у висновках патологоанатомів після втрати вагітності, а також при мертвонародженні. Дивно, але різницю між гіпоксією та асфіксією не бачать саме спеціалісти, що зобов’язані з’ясувати причину переривання вагітності і загибелі плода.
Дитина всередині матки не дихає. У неї легені не працюють. Усе, що вона отримує від матері у вигляді поживних речовин і кисню, надходить через пуповину. Поняття гіпоксії передбачає порушення кровотоку в судинах плода (порушення гемодинаміки) через наявність зазвичай двох паралельних станів – анемії (малокрів’я) та ацидозу (підвищення кислотності) через кисневе голодування тканин.
Під асфіксією розуміють задуху, що пов’язана зі зменшенням і навіть припиненням надходження кисню через дихальну систему. При цьому різко знижується вміст кисню в крові, що призводить до загибелі мозку і смерті. Оскільки плід не дихає, у нього може бути асфіксія.
Про асфіксію немовляти кажуть тоді, коли в дихальні шляхи дитини після народження з першим або наступними вдихами потрапляє чужорідне тіло (навколоплідні води, слиз, мезоній, кров і т. ін.). Тому діагнозу «асфіксія плода» просто не існує, і якщо він присутній у висновку патологоанатомічного дослідження (розтину), це свідчить про непрофесійність лікаря.
Ця стаття доступна також російською мовою за цим посиланням.
Комментарии